неділю, 29 листопада 2015 р.

   ПАМ'ЯТЬ НЕ СТЕРТИ РОКАМИ

Мовчати про це не можна, не сила,
Від спогадів кров аж холоне у жилах.
Вмирали діти і немовлята,Старі бабусі й вродливі дівчата,Вмирали села. Зникали птиці.


20 листопада в нашій бібліотеці  відбувся вечір пам'яті жертв голодомору "Збудуємо пам'яті негаснучий собор".
 Ми вшанували пам'ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Кожен із нас ще раз переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор , який призвів до небачених безневинних жертв.
                                                                                         Пекельні цифри і слова
                                                                                         У серце б’ють, неначе молот,
                                                                                         Немов прокляття ожива,
                                                                                         Роки ті чорні, голод…голод…
 Пам'ять - нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. 
Сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе: що з нами сталося? Сміливішає пам'ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію на догоду диктаторові чи скороминущому ідеологічному божкові. Але з пам'яттю народу нічого не вдієш.

      СВІДЧЕННЯ БОЛЮ І КРИВДИ


                                                            Лемківщино моя, Лемківщино
                                                            Краю мій, ти дорогий.
                                                            Зруйнували  тебе безневинно,
                                                            Але в серці моїм ти живий!
           Трагічна дата виселення українського населення з Леківщини, Надсяння, Холмщини зібрала нас в бібліотеку для проведення вечора - спогаду "Леківщино - ти у серці моїм". Відзначення цієї сумної дати розпочалося відправою поминальної панахиди біля символічного Хреста,а наш вечір з спогадів очевидців Куляна І., Ющак Г. 
Пригадували вони історію страшного переселення. Коли  родини вигнали з їх будинків, змусили покинути мальовничу красу лісів, полів, намолені церкви.  Змусили могили покинути  могили своїх предків, більшість з яких сьогодні знищені. Але на  жаль   історія повторюється. 
                                                        Не скорилась Лемківщина
                                                        В битвах за свободу,
                                                        Знов встає буремна сила
                                                        Рідного народу
Сьогодні ми маємо подібну ситуацію на Сході країни.  


70 років тому відбулося депортація українців з їхніх етнічних земель. Це трагічна історія українського народу. Його намагались винищити упродовж століть, але він себе зберіг.Отже на прикладі лемків ми маємо пережити війну на Сході та процес переселення. Ми не дозволимо сучасним переселенцям забути, що ми українці, огортаючи  їх добротою і любов'ю. 




Шануймося, єднаймося та будьмо,
Тримаймося родиною стебла.
Забудьмо чвари і себе не гудьмо.
Доволі нас упало із сідла.
Братаймося від серця і до серця,
І з друзями ділімо хліб і сіль.
А хто на нашу дружбу замахнеться
Ми вибухнемо гнівом звідусіль.
   Гуртуємося разом, щоб перемогти новітнього ворога та не допустити нових етнічних чисток уже у третьому тисячолітті.

            

          З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНО!!!




Тобі найкраща перлино
Моїх розбуджених надій 
Тобі, що звешся Україна,
І в цей життєвий буревій.

У барвистих вишиванках,  з патріотизмом у душі 22 серпня жителі нашого селища поспішали в бібліотеку на літературний вечір "Моя Україно - ти гордість моя".
Цей захід був присвячений пам'яті Героїв, загиблих за незалежність нашої держави і тим Героям, які і досі захищають нашу державу від ворога.  Неважливо де ти проживаєш, твоє серце і любов має бути там де твоя душа, твоя держава. 

Незалежно від віросповідання, національності у цей день нас об'єднав один синьо - жовтий прапор.

Хай живе ненька Україна,  а ми як і наші пращурі будемо боротися за її незалежність, і розквітне наша нація у наших нащадках, пам'ятаймо про це, що  Герої Незалежної Країни - 
це гасло вільної людини.