Дорогі жінки! Милі мами!

Від щирого серця вітаю вас зі святом  - Днем матері! Мама – це найдорожче і світле, що є на світі. Вона завжди радіє успіхом своїх дітей, підтримує їх у важку хвилину, завжди щиро переживає за кожен пройдений  крок. Немає людини ближче і рідніше! Нехай ваші серця зігрівають любов і турбота близьких! Кожен день буде наповнений радісними і приємними подіями! Щастя, здоров'я, благополуччя, душевного спокою і любові! Миру і затишку вашому дому!

З цієї нагоди в нашій бібліотеці облаштована книжкова викладка "Поклін Тобі і слава, Жінко - Мати"

На Україні скрізь сьогодні свято, «День Матері» сім'ї святкують всюди, величну пісню матерям співають, поклін і хвалу їм складає світ! 

                     «З Богом у серці»

Великий Піст – час заживляння

Та зцілення душевних ран.
Лікарством служить покаяння
Та стриманий у їжі стан.

Боже, благаю, прости

Мої нерозумні діяння,

Дорогу мою освіти

Ранковим промінням світання.

«Піст у твоєму житті» під такою назвою 12 квітня пройшов масовий захід підготовлений працівниками нашої бібліотеки.

"Покаяння двері, відкрий мені Життядавче!" Саме такими словами закликає нас свята Православна Церква до покаяння під час Великого посту. Покаяння це умова і початок правдивого християнського життя.

Піст – справжня школа покаяння, в якій кожна людина з року в рік  повинна вчитись поглиблювати свою віру, переглядати своє життя і, на скільки можливо, його змінювати. Хоча для багатьох з нас піст складається з певної кількості формальних  правил: утримання від їжі, танців, розваг тощо. Але крім цього ми забуваємо що в пості присутнє щось інше, без чого всі ці правила втрачають головну частину свого значення. Це інше найліпше годилося б означити як особливу атмосферу, настрій, тобто стан духу, розуму і серця, який впродовж семи тижнів наповнює все наше життя. 

Мета посту полягає не в тому, щоб примусити нас до формальних зобов'язань, але в тому, аби пом'якшити наше серце, щоби воно стало чутливим до духовної реальності, відчуло досі приховану спрагу спілкування з Богом. Мета посту – звільнення людини від беззаконної тиранії плоті, від підкорення духу тілу і його потребам, що є трагічним наслідком первородного гріха, гріхопадіння людини.

Після закінчення масового заходу присутні мали можливість ознайомитися з книжковою виставкою «Христос в моєму житті».

                Шевченка пророчі слава

                                                                                                

    

                                                                                                  

                                                                                        

                                                                                                      

 9 березня 2016 року виповнилося 202 роки від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – великого поета, генія українського народу, який зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства.

Ім'я якого невіддільно пов'язано з  Україною.

Україна – це  Шевченко, Шевченко – це Україна.  У ньому наша  історія, наша мрія, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, тому що сам їх пережив.

Він був звичайною людиною, але викував у нещастях свій характер і несвідомо обрав власну долю. Його долею було стати людиною епохи нашої вітчизни, ідеї й заповіді якої будуть жити доти, поки не зникне та людська нескореність і жага до свободи.

Не був він ані вождем, ані державним мужем чи політиком, не розпоряджався ніякою армією, не мав жодної влади, а проте зумів підкорити собі свій народ, полонити його душі і серця й заволодіти ним. І всього цього домігся величчю своєї душі й одиноким засобом, яким розпоряджався – словом, що його ставив на сторожі своїх ідеалів і закликів. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки – України, у своїх творах нагадував про минулу славу України.

Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, він подарував нам безцінний скарб – чудові твори, в яких струменнить любов до України та турбота про її майбутнє.

Вшановуючи кобзаря, 13 березня,  для своїх користувачів в фойє Будинку Культури  ми облаштували виставку – експозицію «Єднаймо душу словом Кобзаря». Біля якої було проведено літературно – музичну світлицю «Невмируще Тарасове слово».

Т.Г. Шевченко – це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях нашого народу. Його творчість – це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці, той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.

                       «Надії зламане крило»

25 лютого Україна вшановує 145-річчя від дня народження Лесі Українки, людини виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування.

Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси Лесі Українки, образ ніжний і чистий, інколи – веселий, частіше – в задумі чи смутку. Кожним словом, променем думки, кожним болем своїм живе вона в  душі нашого народу.

 Її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, публіцистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці. 

До цієї ювілейної дати в нашій бібліотеці спільно з бібліотеками Микулинецької громади сіл Конопківка, Ладичин, Дворіччя, школою, центром туризму, танцювальним колективом будинку культури  було проведено літературно – музичну композицію «Надії зламане крило».

Ведучі заходу наголосили, що Леся Українка прожила хоч і коротке, проте надзвичайно цікаве життя – життя, сповнене любові, добра, сили волі, мужності і краси. Тому недаремно її твори користувалися і користуються надзвичайною популярністю. Вона добре знана не лише у нашій країні, але й за кордоном. Під час цього заходу звучала поезія, яка супроводжувалася класичною музикою, лунали пісні на слова Л.Українки, був продемонстрований ліричний танець, а родзинкою заходу був театралізований уривок з драми – феєрії «Лісова пісня». 

 До уваги було представлена виставка – персоналія «Хотіла б я піснею стати». Присутні мали змогу пригадати сторінки біографії Лесі Українки, познайомитись з великою родиною Косачів, з творчою спадщиною славної дочки України.

На завершення літературно – музичної композиції голова Микулинецької селищної ради всім учасникам вручив подяки.

Життя і творчість Лесі стали прикладом для різних поколінь письменників, поетів і просто звичайних громадян. Своїм прикладом вона довела, що треба боротися, жити і перемагати. Герої письменниці багато в чому схожі на автора. Леся привнесла в українську літературу образ нового типу особистості – стійкої, гордої, талановитої, мужньої людини.

"...І не вмре та слава, не поляже,

В пісні, слові буде вічно жити

І про себе світові розкаже..."

                      Леся Українка                      

                           «Тільки з пам'яті, пам'ять не стерти»

З нагоди річниці вшанування Героїв Небесної Сотні Микулинецька бібліотека

20 лютого в фойє будинку культури облаштувала виставку – експозицію «Галерея пам'яті» .

Де були представлені фото героїв Небесної сотні, тематична поезія, та фото хронологія подій Революції Гідності.

Також під окремим підзаголовком «Гіркі спогади очевидців Микулинчан»  були виставлені фотографії наших односельчан котрі були учасниками цих подій.

Біля неї провели годину пам'яті «Тільки з пам'яті, пам'ять не стерти», де вели розмову про справжню кровопролитну війну, як на очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Як Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися, а співали Гімн.

Тисячі поранених і більше 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Своєю бесідою ми  ще і ще раз підтвердили, що не міліє криниця патріотизму у нашого народу, вони гідні продовжувачі слави, подвигу і гідності всіх українців, хто боронив і боронить нашу Незалежність.

Загиблі віддали свої  життя за всіх нас.

Це має пам'ятати кожен!

Сьогодні, завтра, завжди!

Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

             ВОЛІ  НАРОДНОЇ  ДЗВІН                                                                     

                                      

                                                                              Вже стільки минуло літ,
                                                                                                       Коли то сам Вкраїнський цвіт –                                                                                                      Юнацтво з блиском у очах -                                                                                                      Підняв синьо – жовтий стяг.

29 січня в Україні відзначають День пам’яті Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним  із символів боротьби  українського народу за свободу і незалежність.

Їх було триста – студентів та гімназистів. Проти них були тисячі – солдати, фронтовики та матроси більшовицької армії.

Битва під Крутами – один із важливих сюжетів сучасної української історичної пам’яті, який вже давно перестав сприйматись як рядова історична подія. З того часу минуло вже 97 років, а події знову відтворюються... Майдан, АТО…В нерівному бою гинуть вже не 300, а тисячі невинних людей…

     І саме напередодні відзначення дня пам’яті героїв Крут в нашій книгозбірні ми провели інтернет – мандрівку «Бій під Крутами», та облаштували книжкову виставку «Від Героїв Крут – до Героїв Небесної Сотні та АТО», яка присвячена тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, присвячена цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас – життя.

Минає рік за роком,Нестанно дні пливуть,І у віки залізним крокомГерої Крут ідуть.

                 Людської пам'яті свіча

                                                                      Тобі, Україно, мій мужній народе,  Складаю я пісню святої свободи  Усі мої сили і душу широку  Й життя я віддам до останнього кроку  Аби ти щаслива була, Україно,   Моя Батьківщино! 

«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться.

      Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров’ю і сльозами.

 22 січня Україна відзначає знаменну дату в історії становлення української державності – День Соборності України.

Це свято щорічно відзначається в Україні з 1999 року і присвячене дню проголошення Акта злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

Проголошення злуки УНР та ЗУНР відбулося 22 січня 1919 року - у першу річницю IV Універсалу Української центральної ради (УЦР), який проголошує повну незалежність УНР.

З цієї нагоди в бібліотеці  провели історично – літературну годину «Соборність рідної землі – основа нації народу» під час якої присутні могли глибше ознайомитись з довгим і тернистим шляхом України до соборності,  з діяльністю УНР  та її очільників. Користувачі дізнались про те, що соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є результатом складного і довготривалого процесу.

Ми віримо в майбутнє твоє, Україно!Говорять сьогодні дорослі й малі.Боти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,Немає такої, як ти, на землі!

З Різдво Христовим!!!

Нова радість стала,Нова 

Яка не бувала
Над вертепом звізда ясна
Увесь світ засіяла…

Незабаром ми зустрінемо величне і пресвітле свято із свят – Різдво Христове. Це свято, як і наступний Новий рік несуть до кожного нові мрії і сподівання, нові життєві плани і побажання.

7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас, бо цей день – незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної історії щирим і сповненим радості привітанням: „Христос рождається – славіте Його!”

Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які церква відзначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий — Ісус Христос, якому люди поклоняються вже два тисячоліття.

Різдво – це дуже красиве і радісне свято, яке з нетерпінням чекають і дорослі і діти. Його святкують у всьому світі, але кожен народ вкладає в це свято щось своє.

Українське Різдво пов’язане з віковими традиціями. З 28-го листопада по 7-е січня триває піст (в цей час люди відмовляються від всяких гулянь, м’ясних блюд). Діти вивчають колядки (різдвяні пісні), щоб потім під вікнами будинків колядувати і славити народження Ісуса.

У цей надзвичайно складний час ми всі повинні пройнятися духом любові й будувати нове життя у світлі Христових заповідей і моралі.

Жителі нашого селища достойно прожили рік минулий. І є усі підстави сподіватися, що Новий 2016 рік буде забезпечений натхненною працею, високою організованістю, добрими ділами… Нехай величні свята будуть щедрими на здійснення планів і сподівань, додадуть усім нам сил, здоров’я та оптимізму, принесуть із собою впевненість у завтрашньому дні.

Ми молимося за велику нашу сімю, ім’я якій Україна. Щиро зичимо кожній українській родині любові та миру, здоровя та благополуччя. Якщо в Україні буде багато міцних, щасливих сімей – у нас буде міцна держава.

Христос Рождається – Славімо Його!