вівторок, 25 квітня 2017 р.

НЕТЛІННЕ СЛОВО КОБЗАРЯ


Між берегами вічності клекоче час,
Дзвенить нового дня весела повінь.
Живи, Тарасе, рідний, поміж нас
І голос твій, і пензель твій, і Слово.

«Твої думки, діла і заповіти –
Як вічне світло, як весняні квіті
Цвітуть, живуть
І будуть вічно жити»


Тарас Григорович Шевченко – великий геній українського народу. Він зробив неоціненний вклад в українську, та світову літератури. У кожному вірші, великого Кобзаря, видно його любов до Батьківщини, до рідної землі. У своїх творах він переживає за людей, які тут живуть, переймається їхньою долею.
Для багатьох поколінь українців Тарас Шевченко – порадник і провідник у цьому швидкоплинному світі. І хоча писав два століття назад, проблеми, які він порушував у своїх творах, актуальні і сьогодні.
Минуло 203 роки від дня народження Т.Г.Шевченка, але й сьогодні його слово живе між нами. Свідченням цього і був  конкурс- огляд читців приурочений  203  річниці від дня народження Т. Г. Шевченка,  який 10 березня 2017 року провела  Микулинецька бібліотека. У ньому брали участь читці бібліотек  Микулинецької громади, а саме:  сіл Заздрість, Дворіччя, Ладичина, Конопківки, Волі, та селища Микулинці.

Насиченим та цікавим був   цей конкурс читців поезії Кобзаря. Учасники наче сплели віночок із віршів, в якому вони вшановували пам’ять  славного сина України, генія нашого народу  та подарували цей вінок  Т.Г.Шевченку із неповторних безсмертних творів.

Виразно і з любов’ю вони декламували вірші Великого Кобзаря, культурна спадщина якого - це невід’ємна частина нашої нації і держави.
 Журі оцінювало конкурсантів за наступними критеріями: плавність декламації; чіткість вимови; інтонація; артистичність виконання; драматизм декламації; постава. Переможців було нагороджено грамотами, а всі інші учасники отримали подяки за участь у конкурсі.

Незважаючи на те, що помер Кобзар ще молодим, у пам’яті багатьох українців він залишиться сивоволосим дідусем у кожусі, портрет якого є у кожній українській хаті. Дідусем з добрими очима, якими він дивиться на нас зі стіни і, немов, промовляє : «…І оживе добра слава, Слава України».

                                                                Щовесни, коли тануть сніги,
                                                                І на рясті просяє веселка,
                                                                Повні сил і живої снаги,
                                                                Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.



Немає коментарів:

Дописати коментар