Без коріння роду не цвісти.

З нагоди відзначення 70-ї річниці з початку депортації українського населення з Польщі  в нашій бібліотеці відбувся вечорі-реквіємі "Без коріння роду не цвісти".

Він  розпочався із виконання Державного гімну України. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять героїчно загиблих лемків, воїнів УПА, а також усіх, хто, захищаючи свободу нашої держави, загинув на Майдані та в зоні проведення АТО.

На місцевому цвинтарі біля  пам’ятного Хреста про виселення відбулася поминальна панахида.

Примусове виселення 700 тис. українців з їхніх етнічних земель у складі Польської Народної Республіки відбувалося у 1944–1951 рр.. Цілеспрямована політика Польської держави та діяльність польських шовіністичних організацій призвели до руйнування історичних та культурних цінностей Лемківщини, Холмщини, Підляшшя, Надсяння, поставили під загрозу знищення цілі етнографічні групи українського народу.

У пам'ять про ці трагічні дні у бібліотеці постійно діє виставка - пам’ять «І біль, і пам'ять -  крізь віки».

Минуло 70 років від початку виселення українського народу з території Польщі… Не дивлячись на те, що радянська імперія поставила собі за мету  перемолоти, знищити усе самобутнє, лемківській культурі вдалося не лише вижити, а й зберегти свою автентичність, звичаї та мову.

 

Сьогодні ж на східному фронті українці, в тому числі і нащадки тих, кого депортували, продовжують боронити своє право бути незалежними та жити у вільній державі

Лемки за весь історичний процес ніколи не зганьбили свій народ. На початку ХХ століття у бою під Крутами загинуло двоє лемків, через 100 років уже на Майдані своє життя за Україну поклали Назар Войтович та Володимир Жеребний зі Львова. Десятки наших краян ще сьогодні воюють на Сході.

Наш славний народ споконвіку боровся за свою свободу та волю на власній землі. Ми повинні пам'ятати усіх герої, які віддали своє життя у цій боротьбі, тому що, як сказав В.А. Сухомлинський, у кого немає в душі минулого, у того не може бути й майбутнього.