Шановні  колеги та користувачі бібліотеки!

Ми працівники нашої бібліотеки від усього серця вітаємо вас з Новим роком та Різдвом Христовим!

Ці свята – найулюбленіші, бо вони дарують надію на світле і щасливе життя.

Бажаємо Вам, щоб у новому 2014 році у кожного з нас здійснилися найзаповітніші мрії та реалізувалися найамбітніші проекти. Здоровя Вам, щастя, родинного затишку та Божого Благословення!

  Дай Боже Вам любові і тепла,

Добра в сім'ї і затишку в оселі,

Щоб щастя світла музика текла

В різдвяні свята, щедрі і веселі!

 Хай здійснює бажання рік Новий,

 Хай ваше підприємство процвітає,

З чудовим святом, радості і мрій

Ми щиро і сердечно Вас вітаєм!

 Шановні  колеги та користувачі бібліотеки!

Ми працівники нашої бібліотеки від усього серця вітаємо вас з Новим роком та Різдвом Христовим!

Ці свята – найулюбленіші, бо вони дарують надію на світле і щасливе життя.

Бажаємо Вам, щоб у новому 2014 році у кожного з нас здійснилися найзаповітніші мрії та реалізувалися найамбітніші проекти. Здоровя Вам, щастя, родинного затишку та Божого Благословення!

  Дай Боже Вам любові і тепла,

Добра в сім'ї і затишку в оселі,

Щоб щастя світла музика текла

В різдвяні свята, щедрі і веселі!

 Хай здійснює бажання рік Новий,

 Хай ваше підприємство процвітає,

З чудовим святом, радості і мрій

Ми щиро і сердечно Вас вітаєм!

Ой, хто, хто Миколая любить,

Ой, хто, хто Миколаю служить,

Тому святий Миколай,

На всякий час помагай.

19 грудня 2013 року в бібліотеці відбулося свято до Дня Святого Миколая. Свято розпочалось насамперед з розповіді про Святого Миколая, про історію виникнення свята.

 До бібліотеки  в  гості завітав  Святий Миколай. Діти йому читали вивчені напам’ять вірші, прислів’я про зиму та Святого Миколая.          
                                                                                До Святого Миколая

                                     

Молитву складаю,
Про святкові даруночки 
Його попрохаю.

Святий добрий Миколаю, 
Тебе щедрого благаю: 
Не забудь про нас маленьких 
І слухняних, і чемненьких.

Святий Миколаю,

прийди до нас з раю,
принеси нам дари
кожному до пари:
цукерки смачненькі,
булочки пухкенькі,
книжечок багато читати у свято.

Звучали новорічні пісні, діти танцювали танок, переглядали книжкову виставку  «Йде зима красуня мила, в неї сукня сніжно біла» присвячену зимі.

                                                                                                           

Святий Миколаю, Я тебе благаюПошли щастя й світлу долю
Щоб були здорові, 
Татусь і матуся —
Щоб жили в любові.
Принеси гостинці 
І подаруй Божу ласку 
Кожній сиротинці.

 Козацькому краю.

Дідусь і бабуся — 

Усім добрим діткам 

Ой, хто, хто Миколая любить,

Ой, хто, хто Миколаю служить,

Тому святий Миколай,

На всякий час помагай.

19 грудня 2013 року в бібліотеці відбулося свято до Дня Святого Миколая. Свято розпочалось насамперед з розповіді про Святого Миколая, про історію виникнення свята.

 До бібліотеки  в  гості завітав  Святий Миколай. Діти йому читали вивчені напам’ять вірші, прислів’я про зиму та Святого Миколая.          
                                                                                До Святого Миколая

                                     

Молитву складаю,
Про святкові даруночки 
Його попрохаю.

Святий добрий Миколаю, 
Тебе щедрого благаю: 
Не забудь про нас маленьких 
І слухняних, і чемненьких.

Святий Миколаю,

прийди до нас з раю,
принеси нам дари
кожному до пари:
цукерки смачненькі,
булочки пухкенькі,
книжечок багато читати у свято.

Звучали новорічні пісні, діти танцювали танок, переглядали книжкову виставку  «Йде зима красуня мила, в неї сукня сніжно біла» присвячену зимі.

                                                                                                           

Святий Миколаю, Я тебе благаюПошли щастя й світлу долю
Щоб були здорові, 
Татусь і матуся —
Щоб жили в любові.
Принеси гостинці 
І подаруй Божу ласку 
Кожній сиротинці.

 Козацькому краю.

Дідусь і бабуся — 

Усім добрим діткам 

                              " І свічка палала в скорботі"

                         

                                   Жила Вкраїна. Плакала, стогнала

                             Проте я твердо свідчити берусь:

                             За всі віки безхліб'ям не загнала

                             Нікого в землю Україна-Русь.

                             Від тих часів, коли з'явилось рало,  

                            Голодних мук не відало село.

                            Хай неврожай - та люди не вмирали:

                             З двадцятим віком лихо це прийшло.

      В Україні щороку в четверту суботу листопада вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. 
Це одна із найтрагічніших сторінок історії українського народу, адже жахлива трагедія забрала життя багатьох мільйонів українців.

        23 листопада  в День пам'яті жертв Голодомору, в нашій бібліотеці ми провели вечір -пам'яті "Збудуємо пам'яті негаснучий собор", та  обладнали книжкову виставку: "І свічка плакала в скорботі".
       На вечорі звучали вірші про голодомор. О 16 годині від запаленої свічки, що горіла у склянці з пшеницею, присутні засвітили свічки на спомин, взяли по маленькому шматочку хліба та у хвилину мовчання схилили голови у знак жалоби.

          Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути - ні матеріальних, ні тим більше людських. 

                                                                                        

Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.

                             Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.        

                      

                              " І свічка палала в скорботі"

                         

                                   Жила Вкраїна. Плакала, стогнала

                             Проте я твердо свідчити берусь:

                             За всі віки безхліб'ям не загнала

                             Нікого в землю Україна-Русь.

                             Від тих часів, коли з'явилось рало,  

                            Голодних мук не відало село.

                            Хай неврожай - та люди не вмирали:

                             З двадцятим віком лихо це прийшло.

      В Україні щороку в четверту суботу листопада вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. 
Це одна із найтрагічніших сторінок історії українського народу, адже жахлива трагедія забрала життя багатьох мільйонів українців.

        23 листопада  в День пам'яті жертв Голодомору, в нашій бібліотеці ми провели вечір -пам'яті "Збудуємо пам'яті негаснучий собор", та  обладнали книжкову виставку: "І свічка плакала в скорботі".
       На вечорі звучали вірші про голодомор. О 16 годині від запаленої свічки, що горіла у склянці з пшеницею, присутні засвітили свічки на спомин, взяли по маленькому шматочку хліба та у хвилину мовчання схилили голови у знак жалоби.

          Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути - ні матеріальних, ні тим більше людських. 

                                                                                        

Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.

                             Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.        

                      

Відзначення річниці депортації українців з Польщі.

 Минуло  65 років від початку акції «Вісла» — трагічної події в житті лемків ‚ української етнічної меншини в Польщі. Лемків було примусово виселено з батьківських земель із застосуванням збройних сил Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини.

Такі люди проживають і в нашому селищі. Ми з болем у серці, в першу неділю жовтня, кожного року відправляємо поминальну панахиду біля пам’ятного Хреста, що встановили на цвинтарі в знак переселення. Очевидці згадуючи минуле, ніби переживають  ці події знову і знову.

         Ще 1944-го уряди Української РСР і Польщі підписали угоду про взаємний обмін населенням у прикордонних районах.

       Це був перший етап переселення українців який закінчився влітку 1945 р. За період від жовтня 1944 р. – до початку 1945 р. з Польщі до УРСР виїхало 10449 українських родин, або 39864 особи. Надалі добровільний виїзд українців практично припинився.

        Другий етап переселення розпочався в кінці липня 1945 р., коли депортація набрала виключно насильницького характеру. Незважаючи на зростаючий терор і його жертви, лемки вперто відмовлялися залишати свою землю.

Ось як описує свідок тих подій методи, якими послуговувалася польська армія під час виселення лемків: “В травні 1946 р. кількатисячна польська армія зайшла від Бескидського хребта, т. б. від польсько-чехословацького кордону і перед собою примусово гнала всіх українців до Сяну, до польсько-радянського кордону… Усіх нас гамузом гнали до містечка Загір’я. Там на просторих сінокосах і пасовищах сконцентрували вигнанців із сотні сіл Лемківщини.

Під відкритим небом лемки пробули 2-3 тижні… Дошкуляли не тільки голод і антисанітарія, а домучували воші, які розмножувалися до катастрофічності. То був не просто жах, а пекло на землі”

Таким чином, очевидно, що за цей час кількість українців, переселених до СРСР з Лемківщини і суміжних земель, складала 30629 сімей, т. б. 130601 особа .

      У квітні 1947 р. на теренах, заселених українцями, польське військо розпочало операцію “Вісла”. Нею був започаткований третій етап переселення.

Загальну кількість близько 120 тис лемків, переселених у 1940-1947 рр. 

Відзначення річниці депортації українців з Польщі.

 Минуло  65 років від початку акції «Вісла» — трагічної події в житті лемків ‚ української етнічної меншини в Польщі. Лемків було примусово виселено з батьківських земель із застосуванням збройних сил Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини.

Такі люди проживають і в нашому селищі. Ми з болем у серці, в першу неділю жовтня, кожного року відправляємо поминальну панахиду біля пам’ятного Хреста, що встановили на цвинтарі в знак переселення. Очевидці згадуючи минуле, ніби переживають  ці події знову і знову.

         Ще 1944-го уряди Української РСР і Польщі підписали угоду про взаємний обмін населенням у прикордонних районах.

       Це був перший етап переселення українців який закінчився влітку 1945 р. За період від жовтня 1944 р. – до початку 1945 р. з Польщі до УРСР виїхало 10449 українських родин, або 39864 особи. Надалі добровільний виїзд українців практично припинився.

        Другий етап переселення розпочався в кінці липня 1945 р., коли депортація набрала виключно насильницького характеру. Незважаючи на зростаючий терор і його жертви, лемки вперто відмовлялися залишати свою землю.

Ось як описує свідок тих подій методи, якими послуговувалася польська армія під час виселення лемків: “В травні 1946 р. кількатисячна польська армія зайшла від Бескидського хребта, т. б. від польсько-чехословацького кордону і перед собою примусово гнала всіх українців до Сяну, до польсько-радянського кордону… Усіх нас гамузом гнали до містечка Загір’я. Там на просторих сінокосах і пасовищах сконцентрували вигнанців із сотні сіл Лемківщини.

Під відкритим небом лемки пробули 2-3 тижні… Дошкуляли не тільки голод і антисанітарія, а домучували воші, які розмножувалися до катастрофічності. То був не просто жах, а пекло на землі”

Таким чином, очевидно, що за цей час кількість українців, переселених до СРСР з Лемківщини і суміжних земель, складала 30629 сімей, т. б. 130601 особа .

      У квітні 1947 р. на теренах, заселених українцями, польське військо розпочало операцію “Вісла”. Нею був започаткований третій етап переселення.

Загальну кількість близько 120 тис лемків, переселених у 1940-1947 рр. 

                  Зі святом Вас колеги!!!!

Бібліотекар – це слово повне сонячного сяйва
За ним стоїть безмежний мудрий світ.
Бібліотекар! Скільки в слові змісту
Його тепло навік в моїй душі!

Коли відлітають лелеки
У теплі, далекі країни
Святкують День бібліотеки.
Шановні колеги мої!

                                          Про нас ніхто не склав пісень

 

     Але без нас, ми знаємо колеги:
     Не буде розуму на цій землі
     Не буде знань, науки і культури
     Тож не минайте наш поріг
     Беріть скарби нетлінні в руки!
     Нема прекрасніших доріг,
     Ніж в цей вселюдський храм науки!  

А Вас, шановні наші читачі ми завжди з радістю чекаємо:

Не оминайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки.
Нема прекрасніших доріг,
Ніж, в цей вселюдський храм науки.