четвер, 27 квітня 2017 р.

Крізь терни до зірок


Це Він, Великий Син Народу,
Пророк, Месія, Патріарх,
В змагу за Віру і Свободу,
Стяг тисячолітній підняв,
Щоби в Міленіюм Руси-Вкраїни,
Хрещеної в водах Дніпра,
Так, як могутній князь наш Володимир,
Привів ввесь нарід до Христа,
Щоб об’єднати ввесь Народ.

"Покаяння двері, відкрий мені Життя давче!" Саме такими словами закликає нас свята Церква до покаяння під час Великого посту. Великий піст у житті християнина є дорогою подвигів і нам необхідно знати куди саме веде ця дорога і до якої мети. Ісус Христос є нашим Спасителем, який показав шлях досконалості, шлях терпіння і скорботи, шлях слави, який закінчився Голгофою.
Роздумуючи над тим  ми  не раз подумки згадуємо людей,  які прийшли на цю землю,щоб своє життя присвятити  Богу і святій Церкві.  Одним  з таких людей є Йосип Сліпий.
То людина, яка втілює дух нації.  Український патріот та щирий християнин, який не зламався під тиском радянської системи. Той, хто все життя пробирався крізь терни.
Цьогоріч ми відзначаємо 125-річчя від дня народження Патріарха греко-католицької церкви Йосипа Сліпого. 
У зв’язку з ювілеєм, 4 квітня 2017 року бібліотекарі Микулинецької громади, а саме  смт. Микулинець, с. Конопківки, с. Ладичина  та с. Дворіччя,  разом з кращими читачами своїх бібліотек  відвідали  оновлений музейно-меморіальний комплекс «Рідна хата» імені Патріарха Йосифа Сліпого в його рідному селі Заздрість.






Саме те місце, де 125 років тому на світ прийшов великий святитель і Глава нашої Церкви, — говорив Глава УГКЦ. — В часи переслідувань він був чи не єдиним голосом не тільки нашої Церкви, а й замкнутого в “тюрмі народів” українського народу…
 Музейна експозиція тематично поділена відповідно до етапів життя Патріарха Йосифа.


До цієї колекції увійшли також раритетні фотографії, які далося відшукати у родичів Патріарха. Чимало матеріалів надали з американських архівів. Тепер експозиція демонструє життя Патріарха від народження у Заздрості до смерті на чужині. Дуже цікавою була екскурсія,  де п. Марія розповіла нам про його нелегкий, тернистий життєвий  шлях.





А далі у сільській бібліотеці с. Заздрість ми спільно провели годину духовності «На службі Богові, Церкві і Народові», де переплітали у вінок пам’яті біографію та вірші присвячені Патріарху Йосипу Сліпому.

 





Талановитий з юності, Йосиф Сліпий за сприяння Андрея Шептицького навчався в Австрії, згодом активно працював над розбудовою релігійного життя Галичини. Був засуджений радянською владою, проте відкидав неодноразові пропозиції перейти у православ’я і тому провів понад 18 років у таборах. Навіть після важких випробувань продовжував відстоювати право на життя Української греко-католицької церкви. Невсипна робота з діаспорою, активне релігійне життя у Римі, наукова праця… Perasperaasastra – цей девіз на гербі Патріарха втілював усе його життя. Проте сам Йосиф Сліпий писав після переїзду до Риму: "І цей шлях, як скоро виявилося не був шляхом, на якому світили «астра» – ясні зорі. Він і далі був шляхом в’язня Христа ради, тим разом в’язня на химерній волі".


















Провівши цей день пам’яті, ми прийшли до висновку, що кожен з нас повинен з гідністю прожити своє життя, як його прожив Йосип Сліпий, щоб бути вдячним  Богові за його страждання.  
Вмер Патріярх — Епохи Велет,
Що не скорився тюрмам, ні неволі,
Не раз Він пив отрути келих,
Та не зважав на власні болі...
Тому в Народі вічно буде жити,
Його ім’я величне і святе,
А ми Його всі Заповіти,
В життя прийдешнє принесем!

вівторок, 25 квітня 2017 р.

НЕТЛІННЕ СЛОВО КОБЗАРЯ


Між берегами вічності клекоче час,
Дзвенить нового дня весела повінь.
Живи, Тарасе, рідний, поміж нас
І голос твій, і пензель твій, і Слово.

«Твої думки, діла і заповіти –
Як вічне світло, як весняні квіті
Цвітуть, живуть
І будуть вічно жити»


Тарас Григорович Шевченко – великий геній українського народу. Він зробив неоціненний вклад в українську, та світову літератури. У кожному вірші, великого Кобзаря, видно його любов до Батьківщини, до рідної землі. У своїх творах він переживає за людей, які тут живуть, переймається їхньою долею.
Для багатьох поколінь українців Тарас Шевченко – порадник і провідник у цьому швидкоплинному світі. І хоча писав два століття назад, проблеми, які він порушував у своїх творах, актуальні і сьогодні.
Минуло 203 роки від дня народження Т.Г.Шевченка, але й сьогодні його слово живе між нами. Свідченням цього і був  конкурс- огляд читців приурочений  203  річниці від дня народження Т. Г. Шевченка,  який 10 березня 2017 року провела  Микулинецька бібліотека. У ньому брали участь читці бібліотек  Микулинецької громади, а саме:  сіл Заздрість, Дворіччя, Ладичина, Конопківки, Волі, та селища Микулинці.

Насиченим та цікавим був   цей конкурс читців поезії Кобзаря. Учасники наче сплели віночок із віршів, в якому вони вшановували пам’ять  славного сина України, генія нашого народу  та подарували цей вінок  Т.Г.Шевченку із неповторних безсмертних творів.

Виразно і з любов’ю вони декламували вірші Великого Кобзаря, культурна спадщина якого - це невід’ємна частина нашої нації і держави.
 Журі оцінювало конкурсантів за наступними критеріями: плавність декламації; чіткість вимови; інтонація; артистичність виконання; драматизм декламації; постава. Переможців було нагороджено грамотами, а всі інші учасники отримали подяки за участь у конкурсі.

Незважаючи на те, що помер Кобзар ще молодим, у пам’яті багатьох українців він залишиться сивоволосим дідусем у кожусі, портрет якого є у кожній українській хаті. Дідусем з добрими очима, якими він дивиться на нас зі стіни і, немов, промовляє : «…І оживе добра слава, Слава України».

                                                                Щовесни, коли тануть сніги,
                                                                І на рясті просяє веселка,
                                                                Повні сил і живої снаги,
                                                                Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.