«З Богом у серці»

Великий Піст – час заживляння

Та зцілення душевних ран.
Лікарством служить покаяння
Та стриманий у їжі стан.

Боже, благаю, прости

Мої нерозумні діяння,

Дорогу мою освіти

Ранковим промінням світання.

«Піст у твоєму житті» під такою назвою 12 квітня пройшов масовий захід підготовлений працівниками нашої бібліотеки.

"Покаяння двері, відкрий мені Життядавче!" Саме такими словами закликає нас свята Православна Церква до покаяння під час Великого посту. Покаяння це умова і початок правдивого християнського життя.

Піст – справжня школа покаяння, в якій кожна людина з року в рік  повинна вчитись поглиблювати свою віру, переглядати своє життя і, на скільки можливо, його змінювати. Хоча для багатьох з нас піст складається з певної кількості формальних  правил: утримання від їжі, танців, розваг тощо. Але крім цього ми забуваємо що в пості присутнє щось інше, без чого всі ці правила втрачають головну частину свого значення. Це інше найліпше годилося б означити як особливу атмосферу, настрій, тобто стан духу, розуму і серця, який впродовж семи тижнів наповнює все наше життя. 

Мета посту полягає не в тому, щоб примусити нас до формальних зобов'язань, але в тому, аби пом'якшити наше серце, щоби воно стало чутливим до духовної реальності, відчуло досі приховану спрагу спілкування з Богом. Мета посту – звільнення людини від беззаконної тиранії плоті, від підкорення духу тілу і його потребам, що є трагічним наслідком первородного гріха, гріхопадіння людини.

Після закінчення масового заходу присутні мали можливість ознайомитися з книжковою виставкою «Христос в моєму житті».

                Шевченка пророчі слава

                                                                                                

    

                                                                                                  

                                                                                        

                                                                                                      

 9 березня 2016 року виповнилося 202 роки від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – великого поета, генія українського народу, який зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства.

Ім'я якого невіддільно пов'язано з  Україною.

Україна – це  Шевченко, Шевченко – це Україна.  У ньому наша  історія, наша мрія, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, тому що сам їх пережив.

Він був звичайною людиною, але викував у нещастях свій характер і несвідомо обрав власну долю. Його долею було стати людиною епохи нашої вітчизни, ідеї й заповіді якої будуть жити доти, поки не зникне та людська нескореність і жага до свободи.

Не був він ані вождем, ані державним мужем чи політиком, не розпоряджався ніякою армією, не мав жодної влади, а проте зумів підкорити собі свій народ, полонити його душі і серця й заволодіти ним. І всього цього домігся величчю своєї душі й одиноким засобом, яким розпоряджався – словом, що його ставив на сторожі своїх ідеалів і закликів. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки – України, у своїх творах нагадував про минулу славу України.

Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, він подарував нам безцінний скарб – чудові твори, в яких струменнить любов до України та турбота про її майбутнє.

Вшановуючи кобзаря, 13 березня,  для своїх користувачів в фойє Будинку Культури  ми облаштували виставку – експозицію «Єднаймо душу словом Кобзаря». Біля якої було проведено літературно – музичну світлицю «Невмируще Тарасове слово».

Т.Г. Шевченко – це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях нашого народу. Його творчість – це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці, той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.