" І свічка палала в скорботі"

                         

                                   Жила Вкраїна. Плакала, стогнала

                             Проте я твердо свідчити берусь:

                             За всі віки безхліб'ям не загнала

                             Нікого в землю Україна-Русь.

                             Від тих часів, коли з'явилось рало,  

                            Голодних мук не відало село.

                            Хай неврожай - та люди не вмирали:

                             З двадцятим віком лихо це прийшло.

      В Україні щороку в четверту суботу листопада вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. 
Це одна із найтрагічніших сторінок історії українського народу, адже жахлива трагедія забрала життя багатьох мільйонів українців.

        23 листопада  в День пам'яті жертв Голодомору, в нашій бібліотеці ми провели вечір -пам'яті "Збудуємо пам'яті негаснучий собор", та  обладнали книжкову виставку: "І свічка плакала в скорботі".
       На вечорі звучали вірші про голодомор. О 16 годині від запаленої свічки, що горіла у склянці з пшеницею, присутні засвітили свічки на спомин, взяли по маленькому шматочку хліба та у хвилину мовчання схилили голови у знак жалоби.

          Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути - ні матеріальних, ні тим більше людських. 

                                                                                        

Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.

                             Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога  всім сущим на Землі.