ЧОРНОБИЛЬ В НАШИХ
СЕРЦЯХ.
На Чорнобиль журавлі летіли
На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні,
Як сніжниця попелище біле Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда, гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятева.
Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил. Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.
Не спинились птиці на кордоні,
Де всякає атом у пісок.
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса. Д.Павличко
26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства.
Ось вже 28 років ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.
Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Так, вони першими опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству.
Їх було 50 – молодих, дужих пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський обов'язок. Земля була на грані вселенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки.
Наша пам'ять і пам'ять багатьох поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року. Нині в Україні склалася важка ситуація. настав час усій громаді бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє своєї нації!
25 квітня,ми в своїй бібліотеці провели годину - реквієм: "Тривожні дзвони Чорнобиля", де згадали ці трагічні моменти нашої історії, вшанували учасників ліквідації наслідків аварії . 
Чорнобиль — це не тільки історія, це наше життя.
Усвідомлюємо ми це чи ні, бажаємо цього чи ні, але він даватиметься взнаки й
через 400 років. Пам'ятаймо ж про це, та не робімо нових помилок.
Чи знаєш, ти світе,
Як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно,
Моєму народу болить.
(Б.Олійник)
Немає коментарів:
Дописати коментар