"Україна памятає, світ визнає"
Третій тиждень листопада
кожного року в нашій країні --- поминальний по жертвах імперських насильств над
українцями, в тому числі і Голодомору 1932-1933 рр. 27 листопада в день пам’яті
кожен свідомий українець, запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її
бачили зорі – душі померлих.
Їх
ніхто вже не запалить. Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в
далекому 1933. Ми ж з вами можемо запалити свічку тільки для світлої пам’яті і
щоб зігрілися душі убієнних голодом та політичними репресіями.
На вшанування
жертв голодоморів у бібліотеці проведено вечір пам'яті жертв голодомору проведено
«Збудуємо пам'ять негаснучий Собор», облаштовано книжкову виставку: «Ти кажеш
не було голодомору».
В центрі селища провели поминальну панахиду.
Українська держава
пам'ять померлих голодною смертю відзначила випуском фоліанта « Національна
книга пам’яті», куди занесені невідомі імена замордованих голодом.
Свої Книги пам’яті про померлих голодною смертю земляків, випускає кожна область України.
Бо, вічна пам'ять – святий урок для нащадків невинно убієнних. А забуття – заповіт для катівських нащадків.
Свої Книги пам’яті про померлих голодною смертю земляків, випускає кожна область України.
Бо, вічна пам'ять – святий урок для нащадків невинно убієнних. А забуття – заповіт для катівських нащадків.
Тож
схилімося в скорботному доземному уклоні перед пам’яттю жертв страшного
голодомору і нехай мертві не судять нас живих за черствість душ. І нехай навіть
запізнілими дзвонами, але покличемо мільйони людських душ, щоб вписати їх в історію
пам’яті. Бо пам'ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини І
життя країни.
На нашому столі
присутній і хліб і зерно . Зерно. Як символ життя і перемоги над молохом
голоду, а хліб для того , щоб причаститися ним , як безцінним Божим даром та
пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб –
шматочок хліба…
Немає коментарів:
Дописати коментар