ПАМ'ЯТЬ НЕ СТЕРТИ РОКАМИ

Мовчати про це не можна, не сила,

Від спогадів кров аж холоне у жилах.

Вмирали діти і немовлята,Старі бабусі й вродливі дівчата,Вмирали села. Зникали птиці.


20 листопада в нашій бібліотеці  відбувся вечір пам'яті жертв голодомору "Збудуємо пам'яті негаснучий собор".

 Ми вшанували пам'ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Кожен із нас ще раз переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор , який призвів до небачених безневинних жертв.

                                                                                         Пекельні цифри і слова
                                                                                         У серце б’ють, неначе молот,
                                                                                         Немов прокляття ожива,
                                                                                         Роки ті чорні, голод…голод…

 Пам'ять - нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. 

Сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе: що з нами сталося? Сміливішає пам'ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію на догоду диктаторові чи скороминущому ідеологічному божкові. Але з пам'яттю народу нічого не вдієш.