Ніхто не забутий;
   На попіл ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Вже більшепів століття відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це не багато, а для людини – це майже все життя. Та люди творять історію.

Відірвімось у ці дні від своїх буденних клопотів і суєти, згадаймо тих, кого немає з нами, хто навічно залишився молодим, визволяючи наш рідний край від ворога. Нехай сьогодні і завжди в кожній сім’ї панують мир, благополуччя і злагода.

А тим, хто поліг у боях, хто кров’ю скропив землю, тим, хто пройшов крізь бої, лихо, холод і голод, хто вижив у цій смертельній війні – всім мертвим і живим –  в нашій бібліотеці був присвячений поетичний вечір: «Живе в народі память про героїв»

До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні турботи.
З собою побудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.

Велика вдячність усім тим, хто кував Перемогу, память про цих людей пронесемо у своїх серцях через усе життя. Без минулого не може бути майбутнього. Тож схиляємо низько голови перед памяттю тих, хто назавжди лишився у наших серцях, хто віддав життя за наше майбутнє, за ясне і мирне небо.

Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.

Ніхто не забутий;
   На попіл ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Вже більшепів століття відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це не багато, а для людини – це майже все життя. Та люди творять історію.

Відірвімось у ці дні від своїх буденних клопотів і суєти, згадаймо тих, кого немає з нами, хто навічно залишився молодим, визволяючи наш рідний край від ворога. Нехай сьогодні і завжди в кожній сім’ї панують мир, благополуччя і злагода.

А тим, хто поліг у боях, хто кров’ю скропив землю, тим, хто пройшов крізь бої, лихо, холод і голод, хто вижив у цій смертельній війні – всім мертвим і живим –  в нашій бібліотеці був присвячений поетичний вечір: «Живе в народі память про героїв»

До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні турботи.
З собою побудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.

Велика вдячність усім тим, хто кував Перемогу, память про цих людей пронесемо у своїх серцях через усе життя. Без минулого не може бути майбутнього. Тож схиляємо низько голови перед памяттю тих, хто назавжди лишився у наших серцях, хто віддав життя за наше майбутнє, за ясне і мирне небо.

Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.

З Великоднем!

                                          
                                              Радість з неба ся являє,
                                              Паска красна день вітає,
                                              Радуйтеся щиро нині – 
                                              Бог дав радість всій родині,
                                              Бог дав радість нам з небес                                                                        Христос Воскрес!
                                                                     Христос Воскрес!

        Великдень, Пасха, христове Воскресіння. Так називається свято, що відображає звершення найзаповітнішої мрії людства – подолання смерті.

     Людство відзначає цей день уже тисячі років. Тож дібрало чимало способів вшанування Воскреслого Христа, що сформувалися у традиціях та звичаях краю.

      Це  Великодня Паска, писанка чи крашанка,  відповідні пісні забава біля церкви.    

   Не буде свята і без хорошого настрою.      

      І наша бібліотека подбала, щоб настрій у всіх був святковий – ми провели ряд заходів присвячених цьому святу.   Одне з них – це вікторина «Дзвони звуки розливають, радість світу сповіщають»

                                     «На Чорнобиль летять журавлі»

                             Чорнобиль  закутий  колючим  парканом

                             Чорнобиль...  згадаємо  знову  і  знову

                             Це  місце, окутане  темним  туманом -

                             Це  пустка  одвічна - Чорнобильська  зона.

              Весна 86-го на Україні буяла первоцвітом садів.      Оспівана в веснянках нашими предками.                           Вона проходила по нашій рідній землі, як завжди  квітуча яскравим цвітом та веселим співом пташок.

    Напевне, вона б і не запам'яталась нам нічим особливим, якби...
26 квітня 1986 року все змінилось.  Ставс вибух на Чорнобильській АЕС.
     Підвладен лиш правді єдиній, оракул
     Добувся до кореня віщого знаку,
     Прорікши: "Немарне змертвіла вода.
     Мужайтеся, люди: заходить біда".

Відтоді ця  чорнобильська земля стала називатися         « зоною» непридатною для життя.

Година ночі, двадцять три хвилини і сорок рокових секунд.
Двадцять шостий квітневий подих.
І раптом – вибух!

     Чорнобильська  зона - нема  там  життя.

Чорнобильська  зона  пливе  в  небуття.

Одне  в  нас  завдання - не  дати  нікому 

Створить  ще  на  світі  десь  прокляту  зону.

    Спливають роки, але для нашої Батьківщини Чорнобиль залишається незагоєною раною. Скільки зламаних доль? Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, важкі недуги, туга за рідним краєм…

Слово « Чорнобиль» назавжди залишиться у пам’яті людей, як символ великого лиха, мужності, відчайдушності й героїзму тих, хто з честю виконав свій обов’язок.

З нагоди чергової річниці Чорнобильської катастрофи в нашій бібліотеці було організовано літературну годину: « На Чорнобиль летять журавлі», також книжкову виставку: « Чорнобиль – біль та скорбота України» Також користувачі бібліотеки мали змогу відшукати необхідну інформацію та відео в Інтернеті.  

Ми низько схиляємо голови, та висловлюємо вдячність людям, які врятували майбутнє для своїх нащадків!

Нехай цей день,  в день національної скорботи дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.

                                     «На Чорнобиль летять журавлі»

                             Чорнобиль  закутий  колючим  парканом

                             Чорнобиль...  згадаємо  знову  і  знову

                             Це  місце, окутане  темним  туманом -

                             Це  пустка  одвічна - Чорнобильська  зона.

              Весна 86-го на Україні буяла первоцвітом садів.      Оспівана в веснянках нашими предками.                           Вона проходила по нашій рідній землі, як завжди  квітуча яскравим цвітом та веселим співом пташок.

    Напевне, вона б і не запам'яталась нам нічим особливим, якби...
26 квітня 1986 року все змінилось.  Ставс вибух на Чорнобильській АЕС.
     Підвладен лиш правді єдиній, оракул
     Добувся до кореня віщого знаку,
     Прорікши: "Немарне змертвіла вода.
     Мужайтеся, люди: заходить біда".

Відтоді ця  чорнобильська земля стала називатися         « зоною» непридатною для життя.

Година ночі, двадцять три хвилини і сорок рокових секунд.
Двадцять шостий квітневий подих.
І раптом – вибух!

     Чорнобильська  зона - нема  там  життя.

Чорнобильська  зона  пливе  в  небуття.

Одне  в  нас  завдання - не  дати  нікому 

Створить  ще  на  світі  десь  прокляту  зону.

    Спливають роки, але для нашої Батьківщини Чорнобиль залишається незагоєною раною. Скільки зламаних доль? Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, важкі недуги, туга за рідним краєм…

Слово « Чорнобиль» назавжди залишиться у пам’яті людей, як символ великого лиха, мужності, відчайдушності й героїзму тих, хто з честю виконав свій обов’язок.

З нагоди чергової річниці Чорнобильської катастрофи в нашій бібліотеці було організовано літературну годину: « На Чорнобиль летять журавлі», також книжкову виставку: « Чорнобиль – біль та скорбота України» Також користувачі бібліотеки мали змогу відшукати необхідну інформацію та відео в Інтернеті.  

Ми низько схиляємо голови, та висловлюємо вдячність людям, які врятували майбутнє для своїх нащадків!

Нехай цей день,  в день національної скорботи дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.

З Великоднем!

                                          
                                              Радість з неба ся являє,
                                              Паска красна день вітає,
                                              Радуйтеся щиро нині – 
                                              Бог дав радість всій родині,
                                              Бог дав радість нам з небес                                                                        Христос Воскрес!
                                                                     Христос Воскрес!

        Великдень, Пасха, христове Воскресіння. Так називається свято, що відображає звершення найзаповітнішої мрії людства – подолання смерті.

     Людство відзначає цей день уже тисячі років. Тож дібрало чимало способів вшанування Воскреслого Христа, що сформувалися у традиціях та звичаях краю.

      Це  Великодня Паска, писанка чи крашанка,  відповідні пісні забава біля церкви.    

   Не буде свята і без хорошого настрою.      

      І наша бібліотека подбала, щоб настрій у всіх був святковий – ми провели ряд заходів присвячених цьому святу.   Одне з них – це вікторина «Дзвони звуки розливають, радість світу сповіщають»

     23.03 в читальному залі бібліотеки відбувся вечір «Лемківщино – моя душа до тебе лине». Присвячений  65 -  річниці  примусової депортації  українців із Лемківщини, Холмщини,  Надсяння, Підляшя.

 Присутніми були жителі селища та члени Микулинецького осередку  товариства «Лемківщина».

   Барвистим  віночком  поезії, спогадів та пісень переплівся наш поетичний вечір, де звучала  українська мова та лемківська говірка. Вся атмосфера була наповнена великою любов’ю до незабутнього мальовничого краю. Ліси і гори, дзвінкі потоки й тихі долини оживали  у спогадах очевидців переселення.               

    А також незабутніми враженнями ділились і ті хто нещодавно побував на тій       « святій»,  батьківській землі.

По темі заходу була виготовлена книжкову виставку « Без коріння роду не цвісти».    Масовий захід супроводжувався лемківськими піснями:

« Цне мі ся за тобом», 

 « Кед ми прийшла карта», « Ой верше, мій верше».