Ніхто не забутий;
   На попіл ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Вже більшепів століття відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це не багато, а для людини – це майже все життя. Та люди творять історію.

Відірвімось у ці дні від своїх буденних клопотів і суєти, згадаймо тих, кого немає з нами, хто навічно залишився молодим, визволяючи наш рідний край від ворога. Нехай сьогодні і завжди в кожній сім’ї панують мир, благополуччя і злагода.

А тим, хто поліг у боях, хто кров’ю скропив землю, тим, хто пройшов крізь бої, лихо, холод і голод, хто вижив у цій смертельній війні – всім мертвим і живим –  в нашій бібліотеці був присвячений поетичний вечір: «Живе в народі память про героїв»

До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні турботи.
З собою побудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.

Велика вдячність усім тим, хто кував Перемогу, память про цих людей пронесемо у своїх серцях через усе життя. Без минулого не може бути майбутнього. Тож схиляємо низько голови перед памяттю тих, хто назавжди лишився у наших серцях, хто віддав життя за наше майбутнє, за ясне і мирне небо.

Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.