Щаслива родина - багата Україна!!!

Щаслива родина – багата Україна -
Відомо це кожному з нас,
Тож дбайте завжди про свою ви родину
Пильнуйте про це повсякчас.

Міцна родина, віра в Бога, повага до батька й матері - споконвічні цінності українського народу. Якщо глибше, то сім'я - це те, з чого складається держава. І та країна буде сильною та економічно процвітаючою, де стабільні сім'ї. Треба укріплювати престиж справжніх відносин у сім'ї,навчати молодь брати на себе відповідальність, щоб діти виховувались у повних сім'ях, зігріті любов'ю батьків.

 Саме про це йшлася мова у масовому заході проведеному в нашій  бібліотеці . Також ми  звернули увагу на проблеми, з якими стикаються сім'ї в сучасному світі, і обговорюючи їх найти можливий вихід з тієї чи іншої  ситуації.

 Щаслива сім'я - це не тільки наше право, це насамперед наш обов'язок перед дітьми та перед наступними поколіннями. 

То ж бажаємо всім нашим користувачам, щоб ваша сім'я була міцною, щоб випробовування або негаразди, що інколи з'являються на шляху, не зашкодили вам, а зробили вашу сім'ю ще більш згуртованою, сильною та успішною.

Твоя Улюблена казка

Твоя Улюблена казка

                       ЧОРНОБИЛЬ В НАШИХ 

                              СЕРЦЯХ.

На Чорнобиль журавлі летіли

                                           На Чорнобиль журавлі летіли,
                                           З вирію вертались навесні,
                                           Як сніжниця попелище   біле                                                                                                            Розвівалось в рідній стороні.

                                           Там згоріли гнізда,  гніздечка,                                     
                                             Поржавіла хвоя і трава,
                                           Журавлина крихітна вервечка
                                           Напиналась, наче тятева.

                                           Не було ні стогону, ні крику,
                                           Тільки пошум виморених  крил.                                                                                                     Журавлі несли печаль велику,
                                           Наче тінь невидимих могил.   

                                           Не спинились птиці на кордоні,
                                           Де всякає атом у пісок.                                         
                                            І дивився батько з-під долоні,
                                           І ридала мати в небеса.                                                                                                                                                                                                                                             Д.Павличко

          26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства.

Ось вже 28 років ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.

          Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Так, вони першими опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству. 

                  Їх було 50 – молодих, дужих пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський обов'язок.  Земля була на грані вселенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки.

 Наша пам'ять і пам'ять багатьох поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року. Нині в Україні склалася важка  ситуація. настав час усій громаді бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє своєї нації!

 25 квітня,ми в своїй бібліотеці провели годину - реквієм: "Тривожні дзвони Чорнобиля", де згадали ці трагічні моменти нашої історії,  вшанували учасників ліквідації наслідків аварії  . 

 Також переглянули кадри  з документального фільму: "Чорнобиль.Загублений світ"  

                                

 Чорнобиль — це не тільки історія, це наше життя. Усвідомлюємо ми це чи ні, бажаємо цього чи ні, але він даватиметься взнаки й через 400 років. Пам'ятаймо ж про це, та не робімо нових помилок.

                             

                                                                          Чи знаєш, ти світе,

                                                                          Як сиво ридає полин,

                                                                          Як тяжко, як тужно,

                                                                          Моєму народу болить.

                                                                                           (Б.Олійник)

                       ЧОРНОБИЛЬ В НАШИХ 

                              СЕРЦЯХ.

На Чорнобиль журавлі летіли

                                           На Чорнобиль журавлі летіли,
                                           З вирію вертались навесні,
                                           Як сніжниця попелище   біле                                                                                                            Розвівалось в рідній стороні.

                                           Там згоріли гнізда,  гніздечка,                                     
                                             Поржавіла хвоя і трава,
                                           Журавлина крихітна вервечка
                                           Напиналась, наче тятева.

                                           Не було ні стогону, ні крику,
                                           Тільки пошум виморених  крил.                                                                                                     Журавлі несли печаль велику,
                                           Наче тінь невидимих могил.   

                                           Не спинились птиці на кордоні,
                                           Де всякає атом у пісок.                                         
                                            І дивився батько з-під долоні,
                                           І ридала мати в небеса.                                                                                                                                                                                                                                             Д.Павличко

          26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства.

Ось вже 28 років ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.

          Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Так, вони першими опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству. 

                  Їх було 50 – молодих, дужих пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський обов'язок.  Земля була на грані вселенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки.

 Наша пам'ять і пам'ять багатьох поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року. Нині в Україні склалася важка  ситуація. настав час усій громаді бити на сполох, рятувати своє майбутнє, майбутнє своєї нації!

 25 квітня,ми в своїй бібліотеці провели годину - реквієм: "Тривожні дзвони Чорнобиля", де згадали ці трагічні моменти нашої історії,  вшанували учасників ліквідації наслідків аварії  . 

 Також переглянули кадри  з документального фільму: "Чорнобиль.Загублений світ"  

                                

 Чорнобиль — це не тільки історія, це наше життя. Усвідомлюємо ми це чи ні, бажаємо цього чи ні, але він даватиметься взнаки й через 400 років. Пам'ятаймо ж про це, та не робімо нових помилок.

                             

                                                                          Чи знаєш, ти світе,

                                                                          Як сиво ридає полин,

                                                                          Як тяжко, як тужно,

                                                                          Моєму народу болить.

                                                                                           (Б.Олійник)

                          ВЕЛИКОДНІ ЗУСТРІЧІ

           Великдень – означає великий день, який наступає після весняного рівнодення.

Писанка – головний атрибут великоднього свячення. Саме зі споживання освяченого яйця-писанки розпочинають Великодню трапезу. У великій урочистості, зі святістю, з молитвами-заклинаннями жінки приступали до цього священнодійства – писали на яйцях.
 Саме в ці перед Великодні дні в нашій бібліотеці ми проводили Великодні зустрічі "Задзвонив Воскреслий дзвін". Під час проведення були представленні Інтернет- уроки писанкарства.  І всі бажаючі мали можливість попробувати навчитись виготовити писанки.

 Свято Пасхи недалечко, 

Люди звичай бережуть, –

Розмальовують яєчка, Пишні пасочки печуть.

Саме з яйцем наші предки ототожнювали Всесвіт, яке символізує праоснову і є тим єдиним цілим, з якого походить небо і земля, а з середини (жовтка) виникає сонце. 

Українська писанка – свідок багатьох тисячоліть нашої культури, нашої тотальної писемності (адже писанки писали мало не в кожній хаті), нашої мови так, як  українська мова – це не тільки засіб спілкування з людьми, але й засіб спілкування з Богом – молитва. Чи знайдете щось подібне в інших мовах? 

                          ВЕЛИКОДНІ ЗУСТРІЧІ

           Великдень – означає великий день, який наступає після весняного рівнодення.

Писанка – головний атрибут великоднього свячення. Саме зі споживання освяченого яйця-писанки розпочинають Великодню трапезу. У великій урочистості, зі святістю, з молитвами-заклинаннями жінки приступали до цього священнодійства – писали на яйцях.
 Саме в ці перед Великодні дні в нашій бібліотеці ми проводили Великодні зустрічі "Задзвонив Воскреслий дзвін". Під час проведення були представленні Інтернет- уроки писанкарства.  І всі бажаючі мали можливість попробувати навчитись виготовити писанки.

 Свято Пасхи недалечко, 

Люди звичай бережуть, –

Розмальовують яєчка, Пишні пасочки печуть.

Саме з яйцем наші предки ототожнювали Всесвіт, яке символізує праоснову і є тим єдиним цілим, з якого походить небо і земля, а з середини (жовтка) виникає сонце. 

Українська писанка – свідок багатьох тисячоліть нашої культури, нашої тотальної писемності (адже писанки писали мало не в кожній хаті), нашої мови так, як  українська мова – це не тільки засіб спілкування з людьми, але й засіб спілкування з Богом – молитва. Чи знайдете щось подібне в інших мовах?