Пісенне село

 На передодні Різдвяного посту в приміщенні приміщені будинку культури відбулися українські вечорниці. На цей захід зібралися  прихильники пісні, традицій  нашого українського роду. Як годиться, традиційно, до початку вечора була прочитана Молитва.  Заздалегідь, в нашій бібліотеці була об лаштована краєзнавча виставка, підготували необхідні матеріали, об лаштунки.

Атмосфера вечора надихнула на творчість.
Слухали  цікаві розповіді про давні часи, про звичаї, обряди. Весь вечір лунали жарти, гумор,  відомі  та маловідомі старовинні пісні. Частували всіх смачними варениками, узваром та пампушками.

Всі присутні були задоволенні від проведення масового заходу, та на закінчення виступила вчителька нашої школи подякувала за пісню, за жарти та   повіншувала всіх такими словами:

 «Хай ваша хата буде багата,
І хлібом, і сіллю, і великим добром,
І дітьми хорошими, й добрим здоров’ям,
І піснею, і злагодою, і сімейним теплом!»

                             "Україна памятає, світ визнає"

Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні --- поминальний по жертвах імперських насильств над українцями, в тому числі і Голодомору 1932-1933 рр. 27 листопада в день пам’яті кожен свідомий українець, запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі – душі померлих.

 Їх ніхто вже не запалить. Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 1933. Ми ж з вами можемо запалити свічку тільки для світлої пам’яті і щоб зігрілися душі убієнних голодом та політичними репресіями.

 На вшанування жертв голодоморів у бібліотеці проведено вечір пам'яті жертв голодомору проведено «Збудуємо пам'ять негаснучий Собор», облаштовано книжкову виставку: «Ти кажеш не було голодомору».

В центрі селища провели поминальну панахиду.

Українська держава пам'ять померлих голодною смертю відзначила випуском фоліанта « Національна книга пам’яті», куди занесені невідомі імена замордованих голодом.
Свої Книги пам’яті про померлих голодною смертю земляків, випускає кожна область України.
Бо, вічна пам'ять – святий урок для нащадків невинно убієнних. А забуття – заповіт для катівських нащадків.

Тож схилімося в скорботному доземному уклоні перед пам’яттю жертв страшного голодомору і нехай мертві не судять нас живих за черствість душ. І нехай навіть запізнілими дзвонами, але покличемо мільйони людських душ, щоб вписати їх в історію пам’яті. Бо пам'ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини І життя країни.

На нашому столі присутній і хліб і зерно . Зерно. Як символ життя і перемоги над молохом голоду, а хліб для того , щоб причаститися ним , як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба…

             

                          Без коріння роду не цвісти.

З нагоди відзначення 70-ї річниці з початку депортації українського населення з Польщі  в нашій бібліотеці відбувся вечорі-реквіємі "Без коріння роду не цвісти".

Він  розпочався із виконання Державного гімну України. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять героїчно загиблих лемків, воїнів УПА, а також усіх, хто, захищаючи свободу нашої держави, загинув на Майдані та в зоні проведення АТО.

На місцевому цвинтарі біля  пам’ятного Хреста про виселення відбулася поминальна панахида.

Примусове виселення 700 тис. українців з їхніх етнічних земель у складі Польської Народної Республіки відбувалося у 1944–1951 рр.. Цілеспрямована політика Польської держави та діяльність польських шовіністичних організацій призвели до руйнування історичних та культурних цінностей Лемківщини, Холмщини, Підляшшя, Надсяння, поставили під загрозу знищення цілі етнографічні групи українського народу.

У пам'ять про ці трагічні дні у бібліотеці постійно діє виставка - пам’ять «І біль, і пам'ять -  крізь віки».

Минуло 70 років від початку виселення українського народу з території Польщі… Не дивлячись на те, що радянська імперія поставила собі за мету  перемолоти, знищити усе самобутнє, лемківській культурі вдалося не лише вижити, а й зберегти свою автентичність, звичаї та мову.

 

Сьогодні ж на східному фронті українці, в тому числі і нащадки тих, кого депортували, продовжують боронити своє право бути незалежними та жити у вільній державі

Лемки за весь історичний процес ніколи не зганьбили свій народ. На початку ХХ століття у бою під Крутами загинуло двоє лемків, через 100 років уже на Майдані своє життя за Україну поклали Назар Войтович та Володимир Жеребний зі Львова. Десятки наших краян ще сьогодні воюють на Сході.

Наш славний народ споконвіку боровся за свою свободу та волю на власній землі. Ми повинні пам'ятати усіх герої, які віддали своє життя у цій боротьбі, тому що, як сказав В.А. Сухомлинський, у кого немає в душі минулого, у того не може бути й майбутнього.

                   Герої не вмирають

Ми збережем сімю нашу єдину.

Небесна Сотня буде вічно жить!

Хай наші діти, правнуки і внуки-
Всі пам’ятають цю криваву лють…

 

Як же треба було любити Батьківщину, щоб покинути свою домівку, роботу, люблячу родину, а на сам перед рятувати суверенітет і незалежність України від розколу.

Та не всім судилось вижити в ці важкі для нашої неньки України часи.

Уже вдруге жителі нашого селища зі сльозами на очах і великим болем у серці зустрічали Героїв , яких перевозили через наше селище.

Вони віддали своє молоде життя за наш мир і спокій. Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все… А ціною було життя. Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати у молодому віці, коли ще тільки починається життя.

Саме ці події надихнули нас до проведення в нашій бібліотеці вечора - памяті: «Герої не вмирають».

Під час проведення цього заходу ми згадали героїв Небесної Сотні, та Героїв які загинули на сході України. Пам’ять  про загиблих ми вшанували хвилиною мовчання.

Демонстрували Інтернет – відео про ці жахливі для нашої держави події. Ознайомили присутніх з виставкою «Мамо, я повернуся весною», яку було облаштовано ще у лютому місяці. Та на превеликий жаль ця виставка поповнюється ще до сьогодні. Поезія, яка звучала цього вечора присвячена цим подіям,була написала не поетами, а звичайними людьми, яких серця переповнені болем, та криком душі від жахливих подій сьогодення. Ці вірші  не залишили байдужими ні одного з присутніх.

Всі люди земної кулі хочуть жити в мирі, та спокої. Це найбільша мрія і Українців.
На завершення вечора звучав такий вірш:

Плач Україно!

Хороним Героїв..
Тих, хто прожив..
І лише починав..

Плач Україно!

Хороним найкращих –
Тих, хто наш Мир
Своїм тілом закрив…
Плач україно!

Молись Україно!
Встань Україно!
Ми вже стали інші-
Снайперська куля

У кожному з нас…
Східні і Західна – ВІЧНОЄДИНА
Нас не розділить
-«Стріляти!» - наказ.

 

            Щаслива родина - багата Україна!!!

Щаслива родина – багата Україна -
Відомо це кожному з нас,
Тож дбайте завжди про свою ви родину
Пильнуйте про це повсякчас.

Міцна родина, віра в Бога, повага до батька й матері - споконвічні цінності українського народу. Якщо глибше, то сім'я - це те, з чого складається держава. І та країна буде сильною та економічно процвітаючою, де стабільні сім'ї. Треба укріплювати престиж справжніх відносин у сім'ї,навчати молодь брати на себе відповідальність, щоб діти виховувались у повних сім'ях, зігріті любов'ю батьків.

 Саме про це йшлася мова у масовому заході проведеному в нашій  бібліотеці . Також ми  звернули увагу на проблеми, з якими стикаються сім'ї в сучасному світі, і обговорюючи їх найти можливий вихід з тієї чи іншої  ситуації.

 Щаслива сім'я - це не тільки наше право, це насамперед наш обов'язок перед дітьми та перед наступними поколіннями. 

То ж бажаємо всім нашим користувачам, щоб ваша сім'я була міцною, щоб випробовування або негаразди, що інколи з'являються на шляху, не зашкодили вам, а зробили вашу сім'ю ще більш згуртованою, сильною та успішною.

Твоя Улюблена казка

Твоя Улюблена казка