НЕТЛІННЕ СЛОВО КОБЗАРЯ

Між берегами вічності клекоче час,

Дзвенить нового дня весела повінь.

Живи, Тарасе, рідний, поміж нас

І голос твій, і пензель твій, і Слово.

«Твої думки, діла і заповіти –

Як вічне світло, як весняні квіті

Цвітуть, живуть

І будуть вічно жити»

Тарас Григорович Шевченко – великий геній українського народу. Він зробив неоціненний вклад в українську, та світову літератури. У кожному вірші, великого Кобзаря, видно його любов до Батьківщини, до рідної землі. У своїх творах він переживає за людей, які тут живуть, переймається їхньою долею.

Для багатьох поколінь українців Тарас Шевченко – порадник і провідник у цьому швидкоплинному світі. І хоча писав два століття назад, проблеми, які він порушував у своїх творах, актуальні і сьогодні.

Минуло 203 роки від дня народження Т.Г.Шевченка, але й сьогодні його слово живе між нами. Свідченням цього і був  конкурс- огляд читців приурочений  203  річниці від дня народження Т. Г. Шевченка,  який 10 березня 2017 року провела  Микулинецька бібліотека. У ньому брали участь читці бібліотек  Микулинецької громади, а саме:  сіл Заздрість, Дворіччя, Ладичина, Конопківки, Волі, та селища Микулинці.

Насиченим та цікавим був   цей конкурс читців поезії Кобзаря. Учасники наче сплели віночок із віршів, в якому вони вшановували пам’ять  славного сина України, генія нашого народу  та подарували цей вінок  Т.Г.Шевченку із неповторних безсмертних творів.

Виразно і з любов’ю вони декламували вірші Великого Кобзаря, культурна спадщина якого - це невід’ємна частина нашої нації і держави.

 Журі оцінювало конкурсантів за наступними критеріями: плавність декламації; чіткість вимови; інтонація; артистичність виконання; драматизм декламації; постава. Переможців було нагороджено грамотами, а всі інші учасники отримали подяки за участь у конкурсі.

Незважаючи на те, що помер Кобзар ще молодим, у пам’яті багатьох українців він залишиться сивоволосим дідусем у кожусі, портрет якого є у кожній українській хаті. Дідусем з добрими очима, якими він дивиться на нас зі стіни і, немов, промовляє : «…І оживе добра слава, Слава України».

                                                                Щовесни, коли тануть сніги,

                                                                І на рясті просяє веселка,

                                                                Повні сил і живої снаги,

                                                                Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.

"ВЕЛИКИЙ ПІСТ - СПАСІННЯ ДУШІ"

                                                               "Піст це не новітній винахід, але скарб по батьках.
                                                                Усе, що давнє, гідне похвали.
                                                                Пошануй же стародавність посту!
                                                                Він такий давній, як саме людство"

                                                                               (Святий Василій Великий. Про піст, 1).

Наближається одне з найбільших християнських свят - Великдень. До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту - одного з найсуворіших постів (саме стільки провів в пустелі Ісус Христос до свого розп'яття).  Під час Великого Посту вже традиційними стали  заходи релігієзнавчої тематики в нашій бібліотеці.

І саме  3 березня 2017року  в Інтернет – центрі Микулинецької бібліотеки  була проведена година духовності «Великий піст – спасіння душі.»

    Розпочався наш захід спільною молитвою. А далі  ведучі заходу розповідали присутнім про значення Великого Посту для кожного християнина. «Великий Піст – це школа покути, в якій можна поглибити свою віру, віддалити себе від злого, стримати від гніву, обмови, переглянути своє життя і, на скільки це можливо, змінитись». Учасники заходу декламували вірші на духовну тематику.Також бібліотекарями була представлена тематична книжкова виставка "Христос в моєму житті"

З хвилюванням та сльозами на очах присутні переглядали фільм  «Хресна дорога».

Розважаючи над стаціями Хресної дороги усі присутні мали нагоду краще зрозуміти, якою великою ціною ми відкуплені від смерті – ціною терпінь сина Божого і Господа нашого Ісуса Христа, який віддав за нас останню краплю своєї крові, щоб ми відчули серцем безмежну любов до нас і милосердя Боже!

 У цей святий час Великого посту кожна віруюча людина складає іспит сумління, критичним оком зазираючи у найглибші закамарки своєї душі. Частіше відкриваймо свої серця для добра, любові, милосердя!

 "Продвижник духу і віри"

«Здаймо собі нині ось тут справу з того, що …відповідальність за майбутнє нашого народу лежить на нас, сучасних і грядущих поколіннях. Оживити давну світлу українську традицію в думанні і діянні! Важке завдання, та Божа Премудрість нехай просвічує нам шлях!..»
З проповіді Блаженнішого Йосифа Сліпого на освяченні собору Святої Софії у Римі, 27 вересня 1969 р.

17 лютого в наші бібліотеці ми провели годину духовності «На службу Богові, Церкві та Народові» з нагоди  125 років від дня народження предстоятеля Української греко-католицької церкви Йосифа Сліпого, видатного українського церковного та громадського діяча, мученика за Христову Віру, борця за людські гідність і права.

Під час проведення години духовності присутні ще і ще раз слухали пророчі напутні слова безцінного «Заповіту патріярха», залишеного нащадкам Й.Сліпим.  Також дуже цікаво було познайомитися із книгою о.Петра Глічука «ПАТРІАРХ ЙОСИФ СЛІПИЙ », яка побачила світ 2013 року. Де висвітлюється весь життєвий шлях Й. Сліпого "через терня випробувань до зірок Небесної слави". В цій невеликій за обсягом книзі авторові вдалося показати шлях хлопчини "української хліборобської віруючиї родини"до вершиниих осягів духовності та культури.

Цього ж дня в Інтернет - центрі нашої бібліотеки демонстрували  фільм "Патріарх"Життя Йосифа Сліпого ", а для молодших користувачів мультфільм "Йосип Слипий".

Життя Патріарха Йосифа – важка й терниста дорога. Однак протягом усього часу випробувань він не зневірився, а постійно молився за своїх духовних дітей і за весь український народ, якому, як пише у своєму заповіті, «старався весь свій вік служити».

Усі ми схиляємося перед постаттю Патріарха Йосифа Сліпого, який є справді прикладом для наслідування. У грудях його билось велике серце, повне любові до Бога і свого народу. Старався любити всіх любов’ю Христа. Відчував потреби ближніх. Жив справжнім, відданим Богові життям. 

"СОБОР СВОБОДИ НАМ СЕРЦЕ ЗІГРІВА"

Саме таку назву має історично – літературна година, яка пройшла  в Микулинецькій бібліотеці до Дня Соборності України. Бібліотечні працівники Ольга Пакіж, Олександра Шиналь та Ольга Сарака провели  історичний екскурс про проголошення Акту злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулось 22 січня 1919 року і яке офіційно відзначають з 1999 року та ознайомили присутніх з книжковою виставкою «Соборна моя Україна », на якій було представлено  довідкову, науково-популярну літературу з історії суспільно-політичного, революційного, національно-визвольного руху на Україні. Видання розміщені на виставці та перегляд в Інтернет центрі документального відеоряду про свято Соборності України викликали великий інтерес у молодих , які прагнуть бути гідними нащадками всіх демократичних надбань нашої багатостраждальної України.

Таким чином бібліотечні працівники зробили свій вагомий внесок у патріотичне виховання громадян України, підростаючого покоління захисників Вітчизни. Адже тільки на традиціях честі та відданості ще за часів Київської Русі, козацтва, вивчаючи історію своєї країни та її народу, воїни сучасної армії, військовослужбовці – вчаться вірності своєму народові, високому професіоналізму та майстерності при виконанні завдань попри усі перешкоди та труднощі, негаразди, на великий жаль, військові конфлікти, що виникають на їх шляху.

                          Дорогі жінки! Милі мами!

Від щирого серця вітаю вас зі святом  - Днем матері! Мама – це найдорожче і світле, що є на світі. Вона завжди радіє успіхом своїх дітей, підтримує їх у важку хвилину, завжди щиро переживає за кожен пройдений  крок. Немає людини ближче і рідніше! Нехай ваші серця зігрівають любов і турбота близьких! Кожен день буде наповнений радісними і приємними подіями! Щастя, здоров'я, благополуччя, душевного спокою і любові! Миру і затишку вашому дому!

З цієї нагоди в нашій бібліотеці облаштована книжкова викладка "Поклін Тобі і слава, Жінко - Мати"

На Україні скрізь сьогодні свято, «День Матері» сім'ї святкують всюди, величну пісню матерям співають, поклін і хвалу їм складає світ! 

                     «З Богом у серці»

Великий Піст – час заживляння

Та зцілення душевних ран.
Лікарством служить покаяння
Та стриманий у їжі стан.

Боже, благаю, прости

Мої нерозумні діяння,

Дорогу мою освіти

Ранковим промінням світання.

«Піст у твоєму житті» під такою назвою 12 квітня пройшов масовий захід підготовлений працівниками нашої бібліотеки.

"Покаяння двері, відкрий мені Життядавче!" Саме такими словами закликає нас свята Православна Церква до покаяння під час Великого посту. Покаяння це умова і початок правдивого християнського життя.

Піст – справжня школа покаяння, в якій кожна людина з року в рік  повинна вчитись поглиблювати свою віру, переглядати своє життя і, на скільки можливо, його змінювати. Хоча для багатьох з нас піст складається з певної кількості формальних  правил: утримання від їжі, танців, розваг тощо. Але крім цього ми забуваємо що в пості присутнє щось інше, без чого всі ці правила втрачають головну частину свого значення. Це інше найліпше годилося б означити як особливу атмосферу, настрій, тобто стан духу, розуму і серця, який впродовж семи тижнів наповнює все наше життя. 

Мета посту полягає не в тому, щоб примусити нас до формальних зобов'язань, але в тому, аби пом'якшити наше серце, щоби воно стало чутливим до духовної реальності, відчуло досі приховану спрагу спілкування з Богом. Мета посту – звільнення людини від беззаконної тиранії плоті, від підкорення духу тілу і його потребам, що є трагічним наслідком первородного гріха, гріхопадіння людини.

Після закінчення масового заходу присутні мали можливість ознайомитися з книжковою виставкою «Христос в моєму житті».

                Шевченка пророчі слава

                                                                                                

    

                                                                                                  

                                                                                        

                                                                                                      

 9 березня 2016 року виповнилося 202 роки від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – великого поета, генія українського народу, який зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства.

Ім'я якого невіддільно пов'язано з  Україною.

Україна – це  Шевченко, Шевченко – це Україна.  У ньому наша  історія, наша мрія, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, тому що сам їх пережив.

Він був звичайною людиною, але викував у нещастях свій характер і несвідомо обрав власну долю. Його долею було стати людиною епохи нашої вітчизни, ідеї й заповіді якої будуть жити доти, поки не зникне та людська нескореність і жага до свободи.

Не був він ані вождем, ані державним мужем чи політиком, не розпоряджався ніякою армією, не мав жодної влади, а проте зумів підкорити собі свій народ, полонити його душі і серця й заволодіти ним. І всього цього домігся величчю своєї душі й одиноким засобом, яким розпоряджався – словом, що його ставив на сторожі своїх ідеалів і закликів. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки – України, у своїх творах нагадував про минулу славу України.

Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, він подарував нам безцінний скарб – чудові твори, в яких струменнить любов до України та турбота про її майбутнє.

Вшановуючи кобзаря, 13 березня,  для своїх користувачів в фойє Будинку Культури  ми облаштували виставку – експозицію «Єднаймо душу словом Кобзаря». Біля якої було проведено літературно – музичну світлицю «Невмируще Тарасове слово».

Т.Г. Шевченко – це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях нашого народу. Його творчість – це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці, той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.