«Надії зламане крило»

25 лютого Україна вшановує 145-річчя від дня народження Лесі Українки, людини виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування.

Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси Лесі Українки, образ ніжний і чистий, інколи – веселий, частіше – в задумі чи смутку. Кожним словом, променем думки, кожним болем своїм живе вона в  душі нашого народу.

 Її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, публіцистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці. 

До цієї ювілейної дати в нашій бібліотеці спільно з бібліотеками Микулинецької громади сіл Конопківка, Ладичин, Дворіччя, школою, центром туризму, танцювальним колективом будинку культури  було проведено літературно – музичну композицію «Надії зламане крило».

Ведучі заходу наголосили, що Леся Українка прожила хоч і коротке, проте надзвичайно цікаве життя – життя, сповнене любові, добра, сили волі, мужності і краси. Тому недаремно її твори користувалися і користуються надзвичайною популярністю. Вона добре знана не лише у нашій країні, але й за кордоном. Під час цього заходу звучала поезія, яка супроводжувалася класичною музикою, лунали пісні на слова Л.Українки, був продемонстрований ліричний танець, а родзинкою заходу був театралізований уривок з драми – феєрії «Лісова пісня». 

 До уваги було представлена виставка – персоналія «Хотіла б я піснею стати». Присутні мали змогу пригадати сторінки біографії Лесі Українки, познайомитись з великою родиною Косачів, з творчою спадщиною славної дочки України.

На завершення літературно – музичної композиції голова Микулинецької селищної ради всім учасникам вручив подяки.

Життя і творчість Лесі стали прикладом для різних поколінь письменників, поетів і просто звичайних громадян. Своїм прикладом вона довела, що треба боротися, жити і перемагати. Герої письменниці багато в чому схожі на автора. Леся привнесла в українську літературу образ нового типу особистості – стійкої, гордої, талановитої, мужньої людини.

"...І не вмре та слава, не поляже,

В пісні, слові буде вічно жити

І про себе світові розкаже..."

                      Леся Українка                      

                           «Тільки з пам'яті, пам'ять не стерти»

З нагоди річниці вшанування Героїв Небесної Сотні Микулинецька бібліотека

20 лютого в фойє будинку культури облаштувала виставку – експозицію «Галерея пам'яті» .

Де були представлені фото героїв Небесної сотні, тематична поезія, та фото хронологія подій Революції Гідності.

Також під окремим підзаголовком «Гіркі спогади очевидців Микулинчан»  були виставлені фотографії наших односельчан котрі були учасниками цих подій.

Біля неї провели годину пам'яті «Тільки з пам'яті, пам'ять не стерти», де вели розмову про справжню кровопролитну війну, як на очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Як Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися, а співали Гімн.

Тисячі поранених і більше 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Своєю бесідою ми  ще і ще раз підтвердили, що не міліє криниця патріотизму у нашого народу, вони гідні продовжувачі слави, подвигу і гідності всіх українців, хто боронив і боронить нашу Незалежність.

Загиблі віддали свої  життя за всіх нас.

Це має пам'ятати кожен!

Сьогодні, завтра, завжди!

Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

             ВОЛІ  НАРОДНОЇ  ДЗВІН                                                                     

                                      

                                                                              Вже стільки минуло літ,
                                                                                                       Коли то сам Вкраїнський цвіт –                                                                                                      Юнацтво з блиском у очах -                                                                                                      Підняв синьо – жовтий стяг.

29 січня в Україні відзначають День пам’яті Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним  із символів боротьби  українського народу за свободу і незалежність.

Їх було триста – студентів та гімназистів. Проти них були тисячі – солдати, фронтовики та матроси більшовицької армії.

Битва під Крутами – один із важливих сюжетів сучасної української історичної пам’яті, який вже давно перестав сприйматись як рядова історична подія. З того часу минуло вже 97 років, а події знову відтворюються... Майдан, АТО…В нерівному бою гинуть вже не 300, а тисячі невинних людей…

     І саме напередодні відзначення дня пам’яті героїв Крут в нашій книгозбірні ми провели інтернет – мандрівку «Бій під Крутами», та облаштували книжкову виставку «Від Героїв Крут – до Героїв Небесної Сотні та АТО», яка присвячена тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, присвячена цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас – життя.

Минає рік за роком,Нестанно дні пливуть,І у віки залізним крокомГерої Крут ідуть.

                 Людської пам'яті свіча

                                                                      Тобі, Україно, мій мужній народе,  Складаю я пісню святої свободи  Усі мої сили і душу широку  Й життя я віддам до останнього кроку  Аби ти щаслива була, Україно,   Моя Батьківщино! 

«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться.

      Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша вмита кров’ю і сльозами.

 22 січня Україна відзначає знаменну дату в історії становлення української державності – День Соборності України.

Це свято щорічно відзначається в Україні з 1999 року і присвячене дню проголошення Акта злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

Проголошення злуки УНР та ЗУНР відбулося 22 січня 1919 року - у першу річницю IV Універсалу Української центральної ради (УЦР), який проголошує повну незалежність УНР.

З цієї нагоди в бібліотеці  провели історично – літературну годину «Соборність рідної землі – основа нації народу» під час якої присутні могли глибше ознайомитись з довгим і тернистим шляхом України до соборності,  з діяльністю УНР  та її очільників. Користувачі дізнались про те, що соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є результатом складного і довготривалого процесу.

Ми віримо в майбутнє твоє, Україно!Говорять сьогодні дорослі й малі.Боти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,Немає такої, як ти, на землі!

З Різдво Христовим!!!

Нова радість стала,Нова 

Яка не бувала
Над вертепом звізда ясна
Увесь світ засіяла…

Незабаром ми зустрінемо величне і пресвітле свято із свят – Різдво Христове. Це свято, як і наступний Новий рік несуть до кожного нові мрії і сподівання, нові життєві плани і побажання.

7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас, бо цей день – незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної історії щирим і сповненим радості привітанням: „Христос рождається – славіте Його!”

Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які церква відзначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий — Ісус Христос, якому люди поклоняються вже два тисячоліття.

Різдво – це дуже красиве і радісне свято, яке з нетерпінням чекають і дорослі і діти. Його святкують у всьому світі, але кожен народ вкладає в це свято щось своє.

Українське Різдво пов’язане з віковими традиціями. З 28-го листопада по 7-е січня триває піст (в цей час люди відмовляються від всяких гулянь, м’ясних блюд). Діти вивчають колядки (різдвяні пісні), щоб потім під вікнами будинків колядувати і славити народження Ісуса.

У цей надзвичайно складний час ми всі повинні пройнятися духом любові й будувати нове життя у світлі Христових заповідей і моралі.

Жителі нашого селища достойно прожили рік минулий. І є усі підстави сподіватися, що Новий 2016 рік буде забезпечений натхненною працею, високою організованістю, добрими ділами… Нехай величні свята будуть щедрими на здійснення планів і сподівань, додадуть усім нам сил, здоров’я та оптимізму, принесуть із собою впевненість у завтрашньому дні.

Ми молимося за велику нашу сімю, ім’я якій Україна. Щиро зичимо кожній українській родині любові та миру, здоровя та благополуччя. Якщо в Україні буде багато міцних, щасливих сімей – у нас буде міцна держава.

Христос Рождається – Славімо Його!

   ПАМ'ЯТЬ НЕ СТЕРТИ РОКАМИ

Мовчати про це не можна, не сила,

Від спогадів кров аж холоне у жилах.

Вмирали діти і немовлята,Старі бабусі й вродливі дівчата,Вмирали села. Зникали птиці.


20 листопада в нашій бібліотеці  відбувся вечір пам'яті жертв голодомору "Збудуємо пам'яті негаснучий собор".

 Ми вшанували пам'ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Кожен із нас ще раз переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор , який призвів до небачених безневинних жертв.

                                                                                         Пекельні цифри і слова
                                                                                         У серце б’ють, неначе молот,
                                                                                         Немов прокляття ожива,
                                                                                         Роки ті чорні, голод…голод…

 Пам'ять - нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. 

Сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе: що з нами сталося? Сміливішає пам'ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію на догоду диктаторові чи скороминущому ідеологічному божкові. Але з пам'яттю народу нічого не вдієш.

      СВІДЧЕННЯ БОЛЮ І КРИВДИ

                                                            Лемківщино моя, Лемківщино

                                                            Краю мій, ти дорогий.

                                                            Зруйнували  тебе безневинно,

                                                            Але в серці моїм ти живий!

           Трагічна дата виселення українського населення з Леківщини, Надсяння, Холмщини зібрала нас в бібліотеку для проведення вечора - спогаду "Леківщино - ти у серці моїм". Відзначення цієї сумної дати розпочалося відправою поминальної панахиди біля символічного Хреста,а наш вечір з спогадів очевидців Куляна І., Ющак Г. 

Пригадували вони історію страшного переселення. Коли  родини вигнали з їх будинків, змусили покинути мальовничу красу лісів, полів, намолені церкви.  Змусили могили покинути  могили своїх предків, більшість з яких сьогодні знищені. Але на  жаль   історія повторюється. 

                                                        Не скорилась Лемківщина

                                                        В битвах за свободу,
                                                        Знов встає буремна сила
                                                        Рідного народу

Сьогодні ми маємо подібну ситуацію на Сході країни.  

70 років тому відбулося депортація українців з їхніх етнічних земель. Це трагічна історія українського народу. Його намагались винищити упродовж століть, але він себе зберіг.Отже на прикладі лемків ми маємо пережити війну на Сході та процес переселення. Ми не дозволимо сучасним переселенцям забути, що ми українці, огортаючи  їх добротою і любов'ю. 

Шануймося, єднаймося та будьмо,

Тримаймося родиною стебла.

Забудьмо чвари і себе не гудьмо.

Доволі нас упало із сідла.

Братаймося від серця і до серця,

І з друзями ділімо хліб і сіль.

А хто на нашу дружбу замахнеться

Ми вибухнемо гнівом звідусіль.

   Гуртуємося разом, щоб перемогти новітнього ворога та не допустити нових етнічних чисток уже у третьому тисячолітті.